Сучасні терапевтичні підходи до лікування хронічного гастродуоденіту та виразкової хвороби у дітей

Терапія хронічної патології верхнього відділу травного тракту повинна бути комплексною, впливати на різні ланки патогенезу і враховувати інфекційний чинник (Н. pylori). Одночасно необхідно враховувати індивідуальні властивості організму хворої дитини, фонові фактори і особливості перебігу хвороби.

Терапія повинна бути спрямована на:

1) зменшення впливу агресивних чинників (ерадикація Н. pylori і нейтралізація надлишку соляної кислоти в шлунку, зниження секреторно-моторної діяльності шлунка);

2) посилення захисних механізмів слизової оболонки шлунка і дванадцятипалої кишки (посилення утворення слизу, стимуляції секреції бікарбонату в антральному відділі шлунка, поліпшення трофіки, нормалізація процесу регенерації слизової оболонки та ін.);

3) вплив на вегетативну нервову систему для корекції порушеної рівноваги між симпатичним і парасимпатичних її відділами.

Терапевтичні заходи по зменшенню активності агресивних факторів

I. Щадна дієта (столи № 1-б по Певзнером з 5-6-разовим прийомом їжі).

2. Заборона куріння. Негативний вплив нікотину та продуктів неповного згоряння тютюну на слизову оболонку шлунка і дванадцятипалої кишки підтверджений численними дослідженнями. Їх дія токсичну при безпосередньому впливі, а також за рахунок стимуляції кислотно-пептичної фактора і зниження тонусу воротаря, що посилює активність агресивних факторів. Батьки дітей з патологією органів травлення не повинні палити в їх присутності. Небезпечна також тенденція до збільшення числа курців серед дітей, особливо учнів молодших класів.

3. Відмова від ульцерогенних засобів, якими є амідопірин, ацетилсаліцилова кислота (навіть швидкорозчинна), глюкокортикоїдні гормони, індометацин, калію хлорид, препарати раувольфії, олеандоміцин, тетрациклін, сульфаніламідні та спиртові препарати тощо.

4. Антіхелікобактеріальная терапія.

Стандартні схеми лікування інфекції Н. pylori у дітей:

а) однотижнева потрійна терапевтична схема:

— блокатори Н + / К + — АТФ ази 2 рази в день у звичайній дозі (омепразол, пантопразол або лансопразол) разом з амоксициліном — з розрахунку 25 мг на 1 кг маси тіла на добу (максимальна доза — 1 г на добу) разом з кларитроміцином — 7,5 мг на 1 кг маси тіла на добу в 2 прийоми (максимальна доза — 0,5 г на добу);

— Або блокатори Н + / К + -АТФ-ази 2 рази в день у звичайній дозі (омепразол, пантопразол або лансопразол) разом з амоксициліном і метронідазолом (20 мг на 1 кг маси тіла на добу) або тинідазолом (10 мг на 1 кг маси тіла на добу в 2 прийоми, але не більше 0,5 г на добу);

б) одно-двотижнева потрійна терапія:

— Препарати вісмуту (колоїдний субцитрат, вісмуту субсалицилат) — в дозі 4 мг на 1 кг маси тіла на добу в 4 прийоми;

— Амоксицилін у віковій дозі 4 рази на день;

— Метронідазол або тинідазол 3 рази в день (дози вказані вище), в) однотижнева квадротерапія (після 7-річного віку) для ерадикації штамів Н. pylory, стійких до поширених антибіотиків:

— Блокатор Н + / К + -АТФ-ази;

— Препарат вісмуту;

— Тетрациклін;

— Метронідазол.

Якщо схема лікування не призводить до ерадикації, її не повторюють, а коли й інша схема не дає ефекту, тоді обов’язково треба визначити чутливість до всього спектру антибіотиків.

Під час і після проведення антіхелікобактеріальноі терапії обов’язково призначають пробіотики під контролем мікрофлори кишечника. Антихелікобактерну терапію доцільно призначати всім членам сім’ї, які постійно контактують з хворою дитиною.

5. Антацидні і антисекреторні терапії.

При хронічних поверхневих гастородуоденітах з нормальною кислотоутворюючою функцією шлунка призначають антациди (маалокс, альмагель, фосфалюгель, гелусіл-лак і т.д.) по 1-2 дозовані ложки (пакетики) 3 рази в день через 1,6-2 години після їжі і на ніч курсом 7 -10 днів. Не слід призначати одночасно метоклопрамід і препарати колоїдного вісмуту.

При хронічних гастродуоденітах з посиленою кислотоутворюючою функцією і при виразковій хворобі необхідні препарати з антисекреторними дією:

а) блокатори Н2-рецепторів гістаміну (блокують базальне кислотоутворення): ранітидин — на 12 рік, фамотидин — на 24 годину. Дітям старше 12 років дози ранітидину: разова — 150 мг, добова — 300-400 мг фамотидину — по 20 мг 2 рази на день або 40 мг 1 раз на ніч;

б) інгібітори Н + / К + -АТФ-ази (інгібітори «протонного насоса») — ферменту, необхідного для транспорту іонів водню через секреторну мемрану: омепразол — 10-20 мг 1 раз на добу, пантопразол, лансопразол. Призначають дітям старше 12 років;

в) м-холінолітики селективної дії — гастроцепін, який блокує рецептори парієтальних клітин слизової оболонки шлунка, що призводить до гальмування секреції соляної кислоти і пепсину, посилює га-стропротекторні механізми. Звичайна доза — по 15 мг 2 рази на добу дітям у віці 6-7 років, старшим — по 25 мг на 1 прийом протягом 4-6 тижнів. Відсутність побічних дій ставить гастроцепін на перше місце серед антисекреторних препаратів при лікуванні хронічної патології у дітей.

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Добавить комментарий

*

code

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!: